колись на юнацькому рівні в міні-футболі (так тоді його називали) я назабивав багато голів мнстрам Київської області типу Вишгороду, Білій Церкві, Ірпіню.. мав потужний удар "шведкою", крутив як Беккенбауер.. а от на великому полі був слабкішим.. тому футзал дуже люблю тепер дивитись
колись ми грали у півфіналі області малими і тренер супротивника кричав чуваку, який мене контролював в атаках: (російською) не дай ему пробить! не дай ему пробить! але то мені було десь 14 років, потому я став курити, випивати і більше грати в настольний теніс, бо дихалка.. охх, пінг-понг і швидкі шахи - то для нас, старих
колись на юнацькому рівні в міні-футболі (так тоді його називали) я назабивав багато голів мнстрам Київської області типу Вишгороду, Білій Церкві, Ірпіню.. мав потужний удар "шведкою", крутив як Беккенбауер.. а от на великому полі був слабкішим.. тому футзал дуже люблю тепер дивитись
А у меня картина наоборот. Мне легче было на большом поле. На мини мне дыхалки не хватало. На большом поле совершил рывок метров на 30 и отдыхаешь. Я в институте на первом курсе сдал на первый взрослый по 100 метрам. Я же писал об этом. А вот даже на 200 метров мне уже дыхалки не хватало. Поэтому и в футболе играли так, команде надо было только закинуть за шиворот защите мяч и все. Дальше я сам выскакивал. А в миньке постоянно надо играть. Время передохнуть нету.А постоянно меняться тоже не айс. Я играл конечно и много,но с трудом. Замым заметным матчей был в миньке игра с дублем запорожского Торпедо. На их комплексе на Космосе. А на большом поле самым главным был матч сборной нашей части в Армии со СКА Ростовом(тоже дубль).