Мандри, мандри, мандри, що може бути кращим? Очікування нових вражень і ейфорії. Нова пригода і враження які залишаться на все життя.
Чемоданний настрій звечора, неспокійний сон вночі, а зранку підйом і в дорогу...
Хочеться писати про свої мандри різними куточками нашої квітучої країни.
Почну напевно з останнього, цьогорічного.
Весняний карантин був дуже депресивний. Всі сиділи вдома, коли виходив на балкон, бачив пустку, ніде ні душі на жвавій магістральній вулиці Львова.
І коли ввели пом'якшення, дозволили виходити з хати, відкрили замки і музеї, я в першу чергу зібрав своїх домашніх і рванув мандрувати...
"Золота підкова Львівщини"
Вибір був не тяжким, "Золота підкова Львівщини" близько, емоційно, пізнавально.
Година дороги, і ми вже в Золочівському замку.
Це резиденція короля Речі Посполитої Яна III Собеського.
Екскурсоводи страшенно скучили за гостями, вони так само були на карантині і вигоряли без улюбленої роботи.
Нам проводять екскурсію підземеллями, житловим корпусом, розповідають байки про життя тогочасних господарів замку.
Експозиція різноманітна, магнетично притягують погляд стенди зі золотом.
Захоплює увагу різноманітна зброя.
Вражають батальні полотна на всю стіну на два поверхи...
Думки в голові стають хаотичними. Фантазія малює яскраві картини з минулого.
Переходимо в Китайський палац.
Екскурсовод розказує, шо то була тогочасна мода на все східне.
Аура заворожує. Ноги самі намотують круги по палацу...
Ше трохи часу, шоб побродити по валах і відчути минулу велич цього оборонного красеня...
Час не чекає, знову в дорогу,
Підгорецький замок, ми скоро будемо...
Відразу відчувається якась містичність.
Пустими кімнатами гуляють божевільні протяги.
Мимоволі волосся стає дибки. Стеля просто давить на психіку.
Тікаємо надвір - шукати привидів будемо там...
Замок окутує нас спокоєм...
Треба покидати місце де час зупинився...
Недалеко бачу старого дуба. Не можу стриматися, мушу привітатися:
Вражає помпезністю Костел Воздвиження та святого Йосипа. Грандіозна споруда.
Залишаємо Підгірці і вирушаємо на Олесько.
Олеський замок зустрів нас далеко по обіді.
Ми були насичені враженнями дня, наближалася гроза, тому ми швиденько зробили оглядову екскурсію тереторією.
Почало накрапати.
Бігом до машини.....
Це був один із моїх мандрівних днів, емоції від якого залишаться зі мною назавжди...
продовження буде...