Історія футбольних бутсів від грубих черевиків до нанотехнологій

Історія свідчить про те, що гру у футбол вигадали на Туманному Альбіоні ще в епоху Середньовіччя. З часом футбол постійно дещо змінював і оновлював своє обличчя. І якщо найбільшу трансформацію зазнали саме правила гри, то немає жодних сумнівів, що почесне друге місце в неофіційному рейтингу змін займає футбольне взуття. Стосовно м’яча, то він неодмінно був, є і буде ідеально круглої форми.

Спочатку гравці напередодні гри взували на ноги - хто, що мав під рукою або в гардеробі. Переважно то були високі грубі черевики або ж чоботи. Найпрогресивніші чоловіки набивали на носок металеві пластини аби зробити удар по м’ячу більш потужним, а відтак стати небезпечним форвардом. Однак з появою у 1863 році загальновизнаної Футбольної Асоціації залізні апгрейди на футбольному взутті були раз і назавжди заборонені, адже вони не тільки пришвидшували політ м’яча, а й небезпечно травмували ноги суперників. Лише наприкінці ХІХ сторіччя нарешті дозволили використання шипів, але при умові, що вони вироблені не з металу, а зі шкіри. Так поступово розпочалася нова ера спеціалізованих футбольних бутсів, адже відтепер вони значною мірою стали відрізнятись від повсякденного взуття і застосовувались лише для гри в футбол.

Починаючи з 1920-их років і до наших днів, коли мова заходить про футбольні бутси, усі неодмінно згадують про славетних братів Дасслерів - Адольфа та Рудольфа. Саме вони винайшли шипи, що були з’ємними і прикручувались до підошви не тільки в різній кількості, але й в різному розташуванні. В залежності від конфігурації, розташування і кількості прикріплених шипів такі бутси могли якомога ліпше пристосуватися до стану газону і різних погодних умов під час матчу. Це вже був свого роду революційний прорив. Разом зі стрімким зростанням популярності спорту номер один індустрія розробки і виготовлення футбольного взуття перетворилась в цілу бізнес-систему з шаленою конкуренцією.

Як не дивно, одним з головних факторів стрімкого прогресу футбольних бутсів вважається сварка братів Дасслерів, які, після смерті батька, не змогли домовитись про подальшу співпрацю. Вони розділили набуте майно і перетворились на відчайдушних конкурентів, якими іноді й бувають тільки рідні брати. Адольф почав активно штампувати бутси Adidas, Рудольф в свою чергу намагався випередити брата і перемогти в цьому майже спортивному дербі, виготовляючи бутси Puma. Слід зазначити, що зовсім скоро сімейне дербі переросло в грандіозний футбольно-бутсовий турнір, адже в чемпіонську гонку поступово втрутились Joma, Lotto, Nike, Kappa, Umbro, Hummel та інші “зубасті” суперники. Про що вже тут говорити, коли навіть вишукана Diadora швидко перемкнулась з лижної екіпіровки на футбольні бутси.

А тим часом безпосередньо на футбольному полі в 1954 році під час фіналу світової першості між амбіційними німцями та технічними угорцями починається злива. В перерві між таймами сам Адольф Дасслер, присутній на тренерській лаві, радить німецьким футболістам змінити бутси на інші, більш пристосовані до слизького і вологого поля. Головний тренер дає згоду і в другому таймі збірна ФРН значно переграє збірну Угорщини в персональних єдиноборствах, у володінні м’ячем та й зрештою перемагає на мундіалі.

Невже бутси Adidas дійсно кращі і переважають за якістю своїх конкурентів? В них бігають капітан англійської збірної Боббі Мур, капітан Бундестіму легендарний Франц Беккенбауер. Але розпочинається чемпіонат світу 1970-го року в Мексиці і свій перший матч проводить непереможна збірна Бразилії. Вся увага журналістів, фоторепортерів і телекамер звісно прикута до короля футболу Пеле. І ось настає мить, коли мільйони телеглядачів крізь об’єктиви бачать, що король шнурує на своїх ногах бутси… Puma. А відтак безкомпромісна боротьба продовжується не тільки на футбольному полі між спортсменами, а й поза ним - між виробниками футбольного взуття.

Олег Блохін у 1975 році накручує Шварценбека, а разом з ним ще половину “непрохідного” захисту мюнхенської “Баварії” і забиває красень-гол у ворота Майєра. Виймай, растяпа. “Адідас” мріє оформити особистий контракт з форвардом київського “Динамо”, але Госкомспорт СРСР трохи іншої думки про буржуазний бізнес.

Коли інновації з шипами здавалося себе вичерпали, розпочались відчайдушні експерименти зі зменшенням ваги. Бутси, виготовлені з надлегкої після спеціальної обробки шкіри кенгуру, що їх побачив світ у 1979 році, вважаються чи не найуспішнішим винаходом за всю історію вдосконалення футбольної екіпіровки. Лише через 15 років потому бувший півзахисник англійського “Ліверпуля” Крейг Джонстон допоміг розробити славетні Adidas Predator, які просто неймовірно покращили щеплення бутси з трав’яним газоном, і до того ж при ударному контакті з м’ячем додавали йому додаткове, якісне та небезпечне для голкіперів, обертання. В цих бутсах творили свої футбольні дива Зінедін Зідан, Алессандро Дель П’єро та Девід Бекхем.

В наші дні футбольні бутси поступово перетворюються на високотехнологічний гаджет. Розробники вже вміють монтувати в них мікродатчики, що фіксуть силу удару, траекторію і швидкість польоту м’яча. Для полегшення ваги і збільшення міцності впроваджуються передові нанотехнології. І хто знає, можливо вже зовсім скоро майбутній Ліонель Мессі носитиме бутси зі штучним інтелектом, бутси майбутнього Андрія Шевченка переможуть гравітацію, а бутсами майбутнього Златана Ібрагімовича можна буде поголити бороду і зробити селфі. Та щоби там не було, грають у футбол не бутси, а живі люди.

Ответ