Почитав Фаворита, і собі згадалося.

Ще одна байка.

Колись давно, я працював в дитячому садочку.
Ну і на Миколая, на театралізованому святі мені дісталася роль медведя.
Слова я вивчив. Репетиції прожив.
Прийшов день свята.
А костюм був дуже страшний. Справжній карпатський медвідь.
Ну і хтось з вихователів бовкнув,
- його треба завести в ясільки, шоб з дітьми побавився, бо на святі попудятся і будуть плачі...
Завели мене в ясільки, я там жартую, з дітьми бавлюся.

А один хлопчик плаче і все, мол боїться медведя.

Я з ним знайшов спільну мову,
щоб не боятися, треба руками помахати, на ведмедя покричати і тоді не страшно. Побавилися ми так і я пішов виступати.

І шо ви думаєте...

Виступаю я, говорю свій текст. Тут з лавочки з дітьми зривається якась фіолєтова клякса, починає махати руками і арати на мене...
Я забув всі слова відразу.

Потім якийсь дикий імпровіз...

А потім медвідь зробив акробатичний стрибок в відкриті двері, чим зірвав оплески і вирулив з такої патової ситуації...

Ответ