Мандри, мандри, мандри, що може бути кращим? Очікування нових вражень і ейфорії. Нова пригода і враження які залишаться на все життя.
Чемоданний настрій звечора, неспокійний сон вночі, а зранку підйом і в дорогу...

Хочеться писати про свої мандри різними куточками нашої квітучої країни.

Почну напевно з останнього, цьогорічного.
Весняний карантин був дуже депресивний. Всі сиділи вдома, коли виходив на балкон, бачив пустку, ніде ні душі на жвавій магістральній вулиці Львова.
І коли ввели пом'якшення, дозволили виходити з хати, відкрили замки і музеї, я в першу чергу зібрав своїх домашніх і рванув мандрувати...


Вибір був не тяжким, "Золота підкова Львівщини" близько, емоційно, пізнавально.
Година дороги, і ми вже в Золочівському замку.

Це резиденція короля Речі Посполитої Яна III Собеського.

Екскурсоводи страшенно скучили за гостями, вони так само були на карантині і вигоряли без улюбленої роботи.

Нам проводять екскурсію підземеллями, житловим корпусом, розповідають байки про життя тогочасних господарів замку.
Експозиція різноманітна, магнетично притягують погляд стенди зі золотом.
Захоплює увагу різноманітна зброя.
Вражають батальні полотна на всю стіну на два поверхи...
Думки в голові стають хаотичними. Фантазія малює яскраві картини з минулого.

Переходимо в Китайський палац.
Екскурсовод розказує, шо то була тогочасна мода на все східне.
Аура заворожує. Ноги самі намотують круги по палацу...

Ше трохи часу, шоб побродити по валах і відчути минулу велич цього оборонного красеня...

Час не чекає, знову в дорогу,
Підгорецький замок, ми скоро будемо...

Відразу відчувається якась містичність.
Пустими кімнатами гуляють божевільні протяги.
Мимоволі волосся стає дибки. Стеля просто давить на психіку.
Тікаємо надвір - шукати привидів будемо там...

Замок окутує нас спокоєм...

Треба покидати місце де час зупинився...
Недалеко бачу старого дуба. Не можу стриматися, мушу привітатися:

Вражає помпезністю Костел Воздвиження та святого Йосипа. Грандіозна споруда.

Залишаємо Підгірці і вирушаємо на Олесько.

Олеський замок зустрів нас далеко по обіді.

Ми були насичені враженнями дня, наближалася гроза, тому ми швиденько зробили оглядову екскурсію тереторією.

Почало накрапати.
Бігом до машини.....

Це був один із моїх мандрівних днів, емоції від якого залишаться зі мною назавжди...

Ответ

До величних руїн...

Чотирнадцяте жовтня, день Святої Покрови, день українського козацтва, день захисника України, день створення УПА, найбільше державне свято свідомого галичанина.

Вихідний день.

Шоб таке зробити, шоб нічого не робити, і теке шо давно не робив, і шоб було цікаво..?
Правильно, вибратися з хати, десь помандрувати.
Бо позатовкаєм один другого...
Рішення спонтанне. Беру своїх, поїли і в дорогу, там скажу куди їдем...
А їдем дивитися замки.
Менше години їзди, і з високого горба, нам відкривається панорама Старосільського замку.



З цим замком в мене завжди якісь дуже приємні асоціації. За двадцять метрів проходить залізниця, я його сто разів бачив з вікна потяга, коли їхав в гори, а гори це завжди позитив.
Ми під'їзджаємо, шукаю місце де запаркуватися. Десь з кущів, вискакує якийсь дядько в камуфляжі:
- ваші документи?
Тобто, шо значить документи, з якою метою, я шось порушив, ну і прийомчик гостей...
- Вибачте, муніципальна дружина ( шооо, муніципальна дружина в глибокому селі, та за які гроші), багато вандалів, ми самоорганізувалися, оберігаємо замок, так, (показую права) все гаразд, проїдьте сто метрів далі, там велика парковка, дякую шо приїхали подивитися, приємного дня...

Вхід, брама велетня...


За́мок у Старо́му Селі́ (Старосі́льський за́мок) — пам'ятка архітектури XV—XVII століть, розташована в селі Старе Село (Пустомитівський район, Львівська область). Перше укріплення на території Старого Села у вигляді дерев’яного замку збудовано у 1448р.
Замок завдяки своїй площі (2 га) вважається найбільшим на Львівщині.

Проходимо ворота. Замок нас зустрічає пусткою. Трава в ріст людини.

Протоптані окремі стежки, ходимо бродимо, знаходимо багато підземель, через провалля, видно величезні каземати, відкриваються цілі підвальні поверхи.
Страшно. Небезпечно, не хочеться провалитися в темну прірву. Підвалів дуже багато. Зверху видно тільки гори сміття. Сумно.

Минула велич лежить в руїнах.
Прямуємо до виходу. Голова повертається, і бачу як мури плачуть від безсилості, читаю питання,
- ну як так?:

Погода не по жовтневому холодна. Дує морозний вітер, і я веду своїх в машину пити гарячу каву з канапками, шоб зігрітися.
Але лишається шось недомовлене, шось тепле,
в той момент дикий асоціативний ряд проноситься в голові.
Дужі яскраві спогади.
Згадую як рівно десять років тому я тут фестивалив. Маленька своя компанія, збоку сотні знайомих.
Безтурботна дорослість. Коли вже є мозги і нема відповідальності.
Мої обідають, а я десь далеко, я там, десять років тому...

Цей самий ракурс мурів, вежа вечірня, але весела, в замку купа людей, і вона тішиться, шо їй нарешті приділили увагу...

Фестиваль, фестиваль:



Думи про вічне:


Хедлайнер того вечора група "Фліт":

І наступний ранок коли все так сонячно і блаженно:



На автоматі дожовую свої канапки...
На дворі холодно, а на душі так тепло...

Ми їдемо далі, шукати мушкетерів...

Продовження буде...

Ответ

По слідах мушкетерів

...........................................Пакуємся до машини і переїзджаємо до Свіржського замку. Дорога пролітає швидко...

Перше розчаруваня. Вихідний день, а замок закритий.
Бродять одинокі туристи. У всіх якась однотипна фотосесія.
Ми оптимісти, будем бродити і ми...

Сві́рзький за́мок — замок в Україні, розташований у селі Свірж Перемишлянського району Львівської області.

Підходжу до воріт, велий брамний замок на ланцюгу. Через шпарину можна роздивитися смужку внутрішнього подвір'я.
Люди розійшлися, можна селфитися.

Тут раз, мій внутрішній голос заговорив голосом Боярського...
Каналья...
Тисяча чєртєй...

Ясно шо я знав що тут знамали Трьох Мушкетерів, але так приємно було згадувати якісь картинки з фільму і проектувати на місцевість.


Вже по приїзді до дому я глибше досліджував тему.
Взнав, що багато епізодів знімали саме тут:
https://zamki-kreposti.livejournal.com/7207.html

Йдемо намотувати круги тереторією.
Залишки оборонної вежі:

Стежки розходяться. Я десь гублю своїх. Ходжу, копаю мокре листя, пробую поглядом зловити шось незвичне...

В замку я вже колись був.
Перший раз ще в піонерському таборі на екскурсії, раз на роковому фестивалі, а раз дуже цікаво і не сподівано, і той раз найпам'ятніший.

Колись мені на ДН подарували сертифікат на кінну прогулянку.
Ну і в день Х, поїхав я в ті конюшні, мені видали породистого скакуна, кобила була вище мого росту, ( шоб коні не застоювалися, їх треба регулярно об'їзджати, ну а хлопці вирішили ше бізнес на тому робити, і коники в роботі і гроші додаткові) короткий інструктаж і в дорогу.
Ми тоді пів дня їздили верхи полями і заблудилися. Коли знайшли дорогу, то виїхали прямо біля Свіржського замку.
Якось дико в ейфорії галопом пронеслися по тереторії.
Це було неймовірно.
Я тоді навчився кататися на коні, і зараз з легкісю сяду в сідло...

Обійшов замок. Знайшов своїх. Ще декілька фото і біжимо грітися...


Останнє фото і в дорогу...


Продовження буде...

Ответ

До резиденції Яна ІІІ Собеського

Друге Червня.
Нарешті закінчився локдаун і можна виходити з дому.
Пройшли три місяці сидіння в хаті в страху.
Можна мандрувати.
Найближче Жовківський замок. Погнали.
Неполітньому холодно і мокро. Висить дрібна мжичка і грозиться перейти в повноцінний дощ.
Нас це не зупиняє.
За пів години нас вітає м. Жовква, паркуємося біля замку.



За́мок у Жо́вкві (Жо́вківський за́мок) — пам'ятка архітектури епохи ренесансу в місті Жовква Львівської області. Розташований у центрі міста, на площі Вічевій, 2. Внесений до Державного реєстру національного культурного надбання України під № 1928 (385/0).[1]

Побудували замок на замовлення Станіслава Жолкевського в 1594–1606 роках як оборонну споруду у стилі ренесансу. Замок витримував облоги, хоча кілька разів його здобували козаки. Наприкінці XVII століття був улюбленою резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеського, за якого пережив період найбільшого розквіту. Сучасного вигляду замок набув внаслідок багатьох перебудов та недбалого ставлення протягом XIX—XX століть. Нині замок реконструюють, проте для огляду відкрита лише його частина — внутрішнє подвір'я та музей.



Персонал страшенно тішиться. Ми перші гості від закінчення жорсткого карантину.
Відразу два екскурсовода визиваються провести нам безкоштовну екскурсію, як самим "бажаним" туристам.
Експозиція величезна.
Історія міста, історія замку.


Байки про життя польських королів переплітаються з козацькими легендами.
Багато творів мистецтва. Всякої етнографії, місцевих історичних цінностей.

Зал змінюється залом.
Цілий зал присвячений голокосту.
В Жовкві була велика єврейська община.
В час війни німці винищили всіх євреїв.
Експозиція присвячена порятунку одиниць виживших.

Зал першої світової, другої світової війни.

Зал присвячений Майдану.

Спускаємося в підвальний поверх.
Тут є справжня кузня.
В замку проходять фестивалі ковалів:


Насліднику дуже подобається, лупити різноманітними молотками, дути величезним міхом, і просто кататися на ньому.
Екскурсоводи нині дуже добрі.
Екскурсія закінчена.

Йдемо гуляти замковим подвір'ям. Дрібний дощ скорочує задоволення.

Прямуємо до виходу.
Десь в кутку димиться мангал. Вітер розносить запах смаженого м'яса. В персоналу нині свято, вони знов можуть працювати.
На виході нас зустрічає директор.
Вітає, щиро посміхається, цікавиться чи сподобалося.
Заберає мого наслідника десь в сувенірну крамничку, дитина повертається задоволена з дармовими сувенірчиками і магнітиками.

Про нас потім навіть місцеві ЗМІ напишуть як про перших туристів.
А зараз фото, строга соціальна дистанція:


Дякуємо і йдемо шукати вражень.
За пару метрів Жовківська Ратуша.

Відчинено.
Довго бродимо коридорами, вигукуємо, шукаємо людей, просимося на оглядовий майданчик.
Кругом тишина.
Виходимо.
Декілька хвилин ще бродимо центром. Місто заворожує.
В одній локації зібрано стільки перлин:
Монастир отців Василіян

Домініканський монастир

Колосальне враження справляє синагога.
Будівля ЗБЕРЕГЛАСЯ до нашого часу...
Правда закрито, але вражає.

Найвеселіший момент, шоб виїхати, треба минути Глинську Браму.
Фантастика, жвава дорога, а тут брама...

Хмерзлі, змоклі але страшенно задоволені покидаємо Жовкву.
В машині тепло. До дому не хочеться. Просиділи цілу весну.

Їдем в Крехівський монастир.


Він схований на рогбах Розточчя. Ліс, тишина, блаженство і ДОЩ...
Заходимо на тереторію, відразу відчувається якась небуденна аура. Намолена місце.
Мене огортає якийсь неймовірний спокій.
Обходимо всі церкви.
Згадуємо наші пригоди в минулі приїзди.

Ще дуже хотів піти в ліс подивитися скелі, але погода робить своє.
Щасливі, змучені, змоклі, з купою вражень повертаємося до дому...



Пі.Сі. В мене сів тоді телефон і я нічго не фоткав. Всі фото взяті з відкритих джерел.

Буде ше...

Ответ

Колиска древнього Львова

Там, під Львівським замком старий дуб стояв.
Там, під Львівським замком старий дуб стояв,
А під тим дубочком партизан лежав...

Високий Замок- візитна карточка міліонного Львова.
Кожен львівський турист бачив бачив його, а найнаполегливіші ще й піднімалися.

Але давайте попорядку.

Висо́кий За́мок — замок, збудований під керівництвом Короля Русі Лева Даниловича, потім — польського короля Казимира III на Замковій горі у Львові. Майже повністю розібраний протягом XIX століття.

Те що всі називають Високим замком - насправді копець люблінської унії.

В 1869 його штучно насипали. Обов'язком кожного поляка, було вивезти тачку землі і зробити свій вклад в справу.
Сучасний вигляд:

На самому чубочку, є чудовий оглядовий майданчик, з відти відкриваються панорами на всі сторони Львова.

Думаю в кожного хто був у Львові і піднімався, є своя незабутня істороя. Літо чи зима, в сонячку погоду чи в дощ, зранку чи ввечері... Це місце завжди залишає яскраві спогади.

Замок.
Коли шведи взяли замок, він був суттєво пошкоджений, з того часу почався його занепад.
В кінці вісімнадцятого століття його почали розбирати, а коли насипали копець, знищили повністю.
Фото 1905р:

Зараз від замку зберігся тільки фрагмент південного муру:






В середмісті Львова, добре збереглася Глинська Брама.
Напевно щось подібне було і замку:



Високий Замок не залишить байдужим нікого.

Я дуже люблю тут гуляти. Є сотні історій, які весело згадати, але не можна нікому розказати.
Цього літа, свій ДН я відмічав прямо на травичці Високого Замку. Обклалися піцою та шампанським, і маленькою веселою компанією святкували.

Недавно зустрів цікаве фото.
Панорама вечірнього Львова, вид з Високого Замку.
Красота неймовірна. На фото є цікава деталь. В ту погоду чудово відкрилися Карпати.
Чітко видно хребти Бескидів, якшо подивитися вверх від вежі Корнякта то відмінно видно найвищу гору Парашка 1245м.


Приїзджайте і насолоджуйтеся побаченим.

Пі.Сі.
Завжди можу приєднатися...
Пі.Пі.Сі.
В коментарях буде цікаво почитати Ваші історії з Високого Замку...

Продовження буде...

Ответ

До княжої митниці...

ТУСТАНЬ

Майже біля Львова, є унікальна штука. Скельна фортеця.
Дорога близька:

(десь 20 км від від траси на ужгород,
пішки від східниці,
від трусавця, дуже близько, гірським автобаном.
доступно)

Час в дорозі минає швидко, вже гори відкрили свої обійми,
ми між хребтами Бескидів,
в долині славної річки Стрий...
Їдемо до Тустані.
Дорога чудова, місцева автострада, ідеальна, рівненька, вузька,
Краєвиди, зліва хребет Парашки, з права парогби бескидів...
Краєвиди...

При дорозі стоїть пам'ятник...

Їхав стрілець на війноньку,
прощав свою дівчиноньку...

В тій скульптурі закладено весь днк українця...
Так ми жили, від козака, до стрільця, до упівця, до майдану, до теперішнього воїна...
Весь біль і сльози, все буття. Ми такі...

Прагну, шоб любителі сересере звернули увагу і робили висновки.

Ше пару кілометрів і древні скелі.


І кожен раз, як перший.
Відчуття які не можна передати.

Бачиш перд очима древньго княжого лицаря, який тобі рипенить:
-Тут стань!


Я тут був надцять разів, і кожен раз новий.
То рік 2004...

А це цього року:

Замок княжої доби, зберіглися, хіба в скелі.
Чітко видно де були укріплення.
Так його бачать реконструктри:

Наспрвді все вражає, туристи піднімаються облагородженою дерев'яною стежкою до скель. Тут фантазія просто шаленіє. Кожен може собі придумати який би він був архітектор.

Завжди помічав круглі очі людей, які були тут перший раз.
Ейфорія їх просто рвала, і вони не знали шо робити з тими емоціями, дорослий, малий, усіх вражало...

А ще є гроти, рукотворні печери, де можна зайти, і не загубитися...
Десь так на фото, але в житті воно ше фантастичніше:

Але вже час спускатися:
(одна з моїх улюблених сімейних фото)


Далі по дорозі ше багато скель, де можна полазити, пофоткатися,
біля підніжжя,
є капличка з джерелом, я чогось там все дуже щиро молюся і п'ю ту карпатську водичку, вона для мене просто цілюща!


Кожен рік на тереторії проводяться історичні фестивалі.
Це можна описувати до безкінечності, як реконструктори тут викладаються.
Якась неймовірна музика, люди в фантасмогоричному одязі, лицарі, середньовічне городище, катапульти, тарани, все для повнього відриву від реальності...

Це мій наслідник відкриває браму древньго міста:




На тереторії є цілий парк різноманітних качельок для дітей і не тільки...
безліч сувенірніх крамничок,
ше більше харчевень з фудкортами...

Можна пів дня точно бродити з компанією буть якого підбору...

пі.сі. всі фоткі мої.

Продовження буде...

Ответ

До Карпатських руїн...

Високогірний Добромильський замок

Вихідні. Зберається маленька компанія, ми летимо відвідати Добромильський Замок.
Замок, вірніше його руїни унікальні, він найвищий по своїй локації, 560 м над рівнем моря.

Добро́мильський за́мок (За́мок Ге́рбуртів) — розташований за 4 км на південь від міста Добромиля, що в Старосамбірському районі Львівської області. Пам'ятка архітектури другої половини XVI ст. загальнодержавного значення.

Хмарно, дорога минає швидко.
Приїхали. Далі пішки.
Чим далі в гори, тим нижче опускається хмара.
Я зовсім не орієнтуюся на місцевості, але добре, шо маю файних колєгів і вони ведуть.
Ноги мокрі, одяг так само вологий.
І нарешті, якась тінь на горі...

До нашого часу збереглися:

чотириярусна брамна бастея з рештками житлових приміщень
два фрагменти мурів
залишки однієї башти
залишки криниці на подвір'ї замку (яма, завглибшки бл. 3 м)
У плані замок овальної форми, займав площу подовгастого гребеня гори і мав довжину 85 м, ширину — 25 м. Завдяки своєму розташуванню був неприступним.

Трошки гуляємо тереторією.
Все в занепаді. Мури осипаються, все заростає. Природа і людська безгосподарність робить своє:

А десять років тому, були якісь табличкі, рослини почищені, туристи ходили:







Швидко збираємося і тікаємо грітися. Добре, що цього разу водять мене, а не я...

Їдемо кататися, шукати ще шось цікаве, тим більше що локація дозволяє:

В Добромилі гарна ратуша:


Ну і як я можу пропустити Швейка.
Саме тут відбулося безліч його пригод:

Я просто зупинився, дуже довго дивився, чекав, коли він зловить ті кури і понесе смажити...

Мандруємо далі.
Заїзджаємо в Муроване.
За́мок у Муро́ваному — колишній замок у селі Мурованому Старосамбірського району Львівської області. Розташований неподалік від автошляху Т 1401 (Старий Самбір — Хирів) і залізниці Самбір — Хирів. До нашого часу збереглись невеликі фрагменти мурів, вали замчища зі стрімкими схилами глибокого рову та залишки каналу.

до першої світової:

війна його знищила:

сучасний стан:

Сумно. Шматочок муру, все що залишилося від колишньої елегантності.

Їдемо до Скелівки. Там є щось цікаве, оборонний костел. Ну дуже цікаво подивитися.

Костел святого Мартина був закладений у селі Скелівка (Фельштин) Старосамбірського району Львівської області. Занесений до Реєстру пам'яток України національного значення за охоронним номером 511/1 (ID 46-251-0020). Перед костелом розміщено вежу-дзвіницю, занесену до Реєстру пам'яток України національного значення за охоронним номером 511/2 (ID 46-251-0021).

Мої очікування виправдані. Споруда вражає. Особливо оборонна вежа:





По приїзді до дому, глибше досліджую тему, в першу світову тут були великі бою, російська артилерія знищила костел і вже подім його відбудували.

до першої світової:


Після обстрілу:


За пів дня моя компанія, отак спокійно виконала "обов'язкову" програму, тепер їдемо на "довільну" але в репортажі вже про це не буду...

Пі.Сі. Швейк перевернувся від моєї писанини...
Ну нехай...


Пі.Пі.Сі. На фото чогось так само перевернулася вежа.
Як технічно це виправити не знаю.
Треба певно все переписувати.
Так що вибачайте, нехай вже буде так.

Буде ще...

Ответ

" - Не знаєш броду, не лізь у воду!"

А я брід знаю,
тому вирушаю...

На Бродівщину!!!

Ажіотаж викликаний репортажами про "замки" мене надихнув.
Звичайно, в мене був матеріал про сьогоднішні локації, але я захотів, і поїхав за свіжениною...
Ще посеред тижня я спланував логістику, уточнив все з погодою, акуратно підготував своїх, будете чемні, поїдем на замки...

Ранок, неділя, 22.11.20. За вікном світить ніжне сонечко, дивишся, бабине літо, красота.
Компутер пише +2.
На дворі холод собачий...
Поривистий ледяний вітер видуває з голови весь ентузіазм. По відчуттях -2, морозний подих Карпат.
Але мене так легко не спинити. Утеплилися, в дорогу!!!

Безхмарне небо. Сонце висить незвично низько, і чомусь не піднімається, позрадницьки сліпить. Я лечу по Київській трасі і за годину з хвостиком, вже переношуся в інші століття...
А ви зі мною!
(один з входів в Бродівський замок)
Портал:

Заходимо на тереторію.
Якісь дуже двоякі відчуття. Руїна і безгосподарність.
Легке розчаровання не дає спокою.
Чого я сюди приперся і притягнув своїх... Авантюра...
(Погляд реконструктора)

Брóдівський зáмок — пам'ятка архітектури національного значення, фортифікаційна споруда XVII—XVIII століття. Розташований у місті Броди Львівської області.

Все обдерте і знищене.
За совітів тут була віськова частина.
За України державні установи, якісь дитячі заклади. Купа безталанних господарів.
Зберігся знищений, занедбаний, палац Потоцьких...

В ньому тяжко зараз побачити минуло велич.

Збереглися каземати, три з половиною частини з п'ятикутника і два бастіони.
Якось дуже перестрашено починаємо ходити. Заглядуємо в кожну шпарину.
Шукаємо історію.
Вилізли нагору!
Справа пішла краще.

Настрій покращується. Ноги починають бігати. Цікаво всюди заглянути. Подивитися зі всіх ракурсів.
Обходимо все доступне по периметру.

Небезпечно. Кругом в траві провалля. Та й висота.
Стускаємося на подвір'я.
Мій дослідник знаходить цікаву браму.
Це вхід в бастіон.

Спускаємся на рівнь нижче.
Все вражає. Бродимо підземеллями.
Десь зверху пробивається світло.
Зовсім не страшно.
Правда дуже небезпечно.
Кучугури цезли і відваленої штукатурки тому доказ.

Ми прискорюємося. Починаємо бігати лабіринтами казематів.
Відбується шось неймовірне.
З врівноваженого, поважного голови сімейства я перетворююся на дітлаха. Вже наввипередки з сином, ганяємо по битій шамотці казематами
. З малим дослідником, залазимо в кожну диру, бруднимося, але дуже щасливі від того, бо нас переповнюють емоції.

Виходимо на двір. До нас прив'язався дездомний кіт. Жартую, то привид замку так показався...
Подвір'я:

Вже отримавши повну сатисфакцію, ми помаленько спацеруємо парком.
Знову кидається в око занедбаність палацу.
Побиті вікна, відчинені кватирки, вітер ганяє старі фіранки...
В середині стоять парти і дитячі крісла...

Помаленько плетемося до виходу...
Ше сам біжу по колу подивитися ззовні.
Наружні мури:

Швиденько біжемо грітися. Зовсім незамітно, на ледяному вітрі, ми пролазили по тій локації дві години. То показник. Не було нудно...

Канапки, печенька і гаряча кава, швидко нас зігрівають.
Ми знову готові до нових вражень.
Їдем на Підкамінь.

Далі буде...

Ответ

Підкамінь

...свіжих вражень з вікенду було настільки багато, що я розділив матеріал на дві частини

...Покидаємо Броди і їдемо до Підкаменя.
Київська траса міняється на тернопільський шлях. Мальовничі місця. Дорога вузька, звивиста, лісові серпантини додають приємності до очікувань нового. Двадцять хвилин "польоту" і з висогого горба відкривається чудова панарома на село Підкамінь, Чортовий камінь і монастирську гору...
Паркуємося на самому чубочку біля входу.

Монастир походження дерева хреста Господнього (колишній домініканський монастир) — згромадження ченців-студитів Української Греко-католицької церкви. Розташований в селищі Підкамінь, Бродівського району Львівської області. Видатна пам'ятка архітектури XVII–XVIII ст. на теренах України. За висловом короля Яна Собеського — «Східна Ченстохова»

Я тут був багато разів.

У комплекс споруд входять:

колишній костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1612–1695 рр., бароко)
корпуси келій
два внутрішні двори
колодязь у першому внутрішньому дворі
каплиця Св. Параскеви (арх. А Кастеллі та А Каппоні, бароко)
триаркова дзвіниця без дзвонів
службові приміщення, кухня
ораторіум
колона зі скульптурою Богородиці
оборонні мури з вежами, брамою (з 1702 р.), бастіонами.

Ноги самі прискорюються, починаємо огляд.
Лазимо по бастіонах.
Сину цікаво, бігати вверх - вниз, як по драбинці.

Заходимо в середину.
Відразу видну руку господаря.
Рівненькі доріжки, підстрижений газон, кругом ведуться реставраторсько-будівельні роботи. Монахи тримають порядок.

На тереторії панує душевна тишина.
Молимося. Темп спадає. Повільно, щоб не настрашити спокій, обходимо подвір'я.

Мури з бійницями, заглядаємо в кожну оборонну вежу. Тут так само триває реставрація...

Холодно, дуже холодно. Дує поривистий ледяний вітер і заставляє нас скорочувати програму.
Лід нападав з дерева на камінь бастіону:

Треба тікати грітися...

Але історія би була неповна...
Чортів Камінь, панорама на козацьке кладовище, фестивальне поле.
вид з монастиря:


Я вже згадував, що тут був багато разів.
Колись в Підкамені, в часи моєї буремної юності, проводився етнофестиваль.
В рік свого розквіту було двадцять тисяч гостей... Вражає...
Якраз час проведення співпадав з моїм Днем Народження.
Я кожного року приїзджав сюди і серед тисяч однодумців його святкував. Тому фестивальне поле мені дуже близьке.
Можна розказувати сотні фестивальних байок, легенд, історій, але я їх залишу собі.
Для вас декілька фото з тих часів.
атмосфера:

Головний герой:

і такий:

і я:

козацький цвинтар:

одна з моїх улюблених фоток,
тєло десь взяло коня і несеться фестивальним полем:


Набравшись нових вражень, з почуттям добре виконаної справи, ми повертаємося до дому...

буде ше...

Ответ

Аккерманська Фортеця.

Ми вже переглянули спадок Львівщини, і вирушаємо на південь.
Сьогодні в нас Бі́лгород-Дністро́вська форте́ця.

Я поважний галичанин, і не сильно вірую в фараонів чи турецькі морські готелі. Тому кожного літа, просто зобов`язаний вивести своє сімейсто на море, десь біля Одеси.
Мушу:
Полежати на пісочку, переплистися до буйка і назад, продегустувати всі місцеві благородні вина, повчити сина плавати, зліпити декількадесять пісочних замків, згоріти на сонці, зробити дружині пару фотосесій типу "я і чайка", " я і хвилька", я і всі нові купальникі".......
Десь на третій день мене чіпає така нудьга, шо хочу вити...

Я люблю Карпати. А тут мушу відбувати повинність.

Ну не вмію я відрізняти настрій моря коли воно спить, чи коли воно хвилюється, чи чекає грозу, чи коли море любується заходом сонця.
І ше певно є сто віддтінків моря...

Тому треба придумувати якісь авантюри для розваги.
Аккерманська Фортеця - те що треба.


Аккерма́нська форте́ця або Бі́лгород-Дністро́вська форте́ця — історико-архітектурна пам'ятка та найбільша фортеця України. Була споруджена за часів Пізнього середньовіччя (XIII — XV століття) на місці руїн античного поліса Тіра. Розташована в м. Білгород-Дністровський Одеської області.


Дорога займає мінімум часу, в той рік відпочивали на Кароліно-Бугазі.


Сьогоднідній репортаж буде виглядати як фото звіт:

Дуже гарний вид з моря:

До фортеці треба ще дійти.
Малий покорювач історії, ще дуже дрібний, але наполегливий, нас ніщо не зупинить, а морозиво, як бонус, так дорога швидше йде:

Ми вже близько:

Так моїми очима виглядає древнє грецьке місто Тіра:

Нарешті вхід:

Шось дратує.
Крогом купа палаток з їжею і сувенірами.
Зазивали не церемоняться. Просто пробують заштовхнути до свого футкорту. Сувають дитині в руки якісь іграшки, збивають темп.
Я агресую і рубаю їм ту можливість. Біжимо до мурів.

Фортеця вражає. Вав. Я в захоплені. Велич. Це точно найбільший замок який я бачив. Все точно не обійти.
Бігом на мури:

А тут така красота. Не знаходжу слів, шоб описати. І лиман, і цитадель, і мури...
Цитадель:

і лиман через віконечко:

Спускаємося вниз.
Пробую пристроїтися до "чужої екскурсії", але марно, не дають мені послухати істини.
Терміново треба оббігти все подвір`я:

І погонити по тереторії "замку". Тож замок в замку... аааа .... :

Сонце палить по морському. Та і наші сили небезмежні.
Тату ше би годинами бродив, але суворий погляд мами змушує припиняти дослідження і плентатися в холодок.
Але і тут ми можемо розважатися...
Бааатут в фортеці:

Потім перекусили, а далі треба вшиватися.

Режимс...


Далі буде...

Ответ

Південний берег Криму

З Білгорода-Дністровського, ми мандруємо далі на південь України.

Історія відбувалася в той час, коли дерева були зеленими, ми юними, ще не було війни і Крим був "наш", а не анексований...

На календарі був 2012 рік. Підходили травневі вихідні. Постало питання, як їх з користю провести. Виникла ідея, дружино, а давай махнем в Крим...
Але організувати все дуже тяжко, така поїздка планується місяцями...

Не на того напали. За пару годин в мене вже квитки на Сімферопіль.
Заброньована хата в Алушті.
Домовлені екскурсії в Севастополі і Сімферополі.
Спонтанний збір.
Ввечері відразу дорога.
Виїзджаємо. Доба в поїзді, то не так багато.
Сімферополь.
Таксісти. Маршрутчики.
Нєєє, в мене вже і вся логістика прорахована, вичитані всі місцеві лайфхаки.
Алушта. Поселення.
Ялта, ботанічний сад. Море.
Наступний ранок.
Вдосвіта на Севастополь.
Зустрічаю знайому знайомого. Вона нам проводить двогодинну екскурсію по місту.
Надзвичайно цікаво.
Незавчиними фразами, а академічно-інтелігентно. Дівчинці так само цікаво, вона має україно-мовну практику.

Буденна картина тогочасного Севастополя:

Дивимося Херсонес, щиро дякуємо нашому гіду, запрошуємо до Львова.

Потім вирушаємо покататися на морському трамвайчику.
Ну, простий катер в місцевій бухті, від нього найбільше вражень.

Помічаю якусь фортифікаційну споруду:

Костянтинівський форт:

В бухті ще безтурботно відпочиває "Гетьман Сагайдачний":

Вражень багато.
Летимо назад на базу.
Покатушкі на тролейбусі окрема тема.
Стоїш собі ззаді, і через величезне панорамне вікно насолоджуєшся безкінечними краєвидами.
Море.
Новий ранок.
Треба ще багато всього встигнути.
Нині Ай-Петрі.
Татари дуже дружелюбні і приємно щирі. Розуміють солов`їну і головне нею стараються відповідати. Приємно.
Ялта.
Повна екскурсія.
Ай-Петрі.
Пригоди.

Тут трішки зупинюся.

Мені два дні мусолили око сірі непривітні Кримські гори. Скелі одні.
Ну привик я до вічнозелених Карпат. Де красота і душа співає. Де ні один камінчик, ні одна гілочка тебе не образить, де безкінечно наповнюєшся енергією.

А тут чужина. Нарешті почав привикати, акліматизовуватися.
Перелом відбувся на самій горі.
О той перепад висоти в 1200 м зробив своє...
Як мене порвало, я рипенив, як ненормальний. Я признав Кримські гори, вони чудові.
На Говерлі там на км вище, але і долина там ближче,
а тут просто прірва.. і горизонт над морем...
Хочете відкрию секрет?
Земля кругла.
З Ай-Петрі то добре видно!
Спуск на доісторичному канатному вагончику. Круть.
І знову катер, знову морська прогулянка.
І тут неймовірне захоплення.
Я знав термін "Ластівчине гніздо", але не розумів як воно гарно вигдядає, та той палац фантастичний, в дісней на обкладинку:

Одна з моїх улюблених фото:

«Ластівчи́не гніздо́» (крим. Qarılğaç yuvası; рос. Ласточкино гнездо; грец. Φωλιά Καταπιείτε το) — пам'ятка архітектури та історії, розташована на 40-метровій скелі Ай-Тодорського мису в смт Гаспра.

Нам дають декілька хвилин наповнитися враженнями і ми пливемо далі.
Фото яке безмежно люблю.
Воронцовський палац, на фоні "Ай-Петрі", гора, в яку закохався з першого разу:

Воронцо́вський пала́ц — пам'ятка архітектури та історії в м. Алупка:

Часу мало, піднімаємося і вже вхід:

Бігом, галопом по європах, подивилися і знову на катер - в Ялту.
Вражень аж забагато.
Знову підйом удосвіта.
Море.
Магазинчик з заводськими марочними винами.
Сімферополь.
Знайомий знайомого проводить нам екскурсію.
Пакуємося в поїзд і до хати.
Під добре вино ми ще добу ділилися враженнями і по сто разів обговорювали кожну деталь.
Це була найемоційніша і найнаповненіша поїздка мого життя...

Бонус до розповіді...
ПіСі. Я захотів проковтнути маленький морський кран:



буде ше...

Ответ

Містика

З півдня країни, переносимося на крайній захід.
Наступний цикл репортіжів буде закарпатським.

Невицький замок

Історія відбувалася осінню 14 року.
Я прийшов влаштовуватися на нову роботу, день постажувався, придивився до фірми, і на вихідні попросився в "поля" щоб на практиці подивитися весь процес.
Шеф не заперечував, і я поїхав на Закарпаття.
На землю чудових, щирих, гостеприїмливих людей.
Відразу познайомився з напарніком...
Вояка, в відставці, закалений.
Машина до Мукачева летіла зі швидкістю раллійного булліда.
Всі справи повирішувалися в декілька хвилин. Потім так само "закрили" Ужгород.
В ранній післяобід ми вже були поселені в готелі.
Мене мучили думки, невже все так легко, раз-два і гроші заробилися?
Ше на базарі я "спалив" упаковку придбаного пива...
Породистого:

І так як було 3 вересня, то безкінечно звучав Шуфутінський з найвідомішою піснею.
Попробуйте зрозуміти, який десонанс,
для рокєра, де тільки жилізо, до мозку, до печінки, до серця, до найглишої потаємної частинкі душі, де в снах лунає джі-джі-джі...
А тут трєтьє сєнтября...

Розв*язка настала блискавично.
В напарніка, в Володі, був день народження.
Все стало на свої місця...


Ми поселилися в готелі, в мальовничій долині річки Уж, під самим Невицьким замком,
і тут вже я був в своїй стихії.
Замість, вірніше, перед алкотрешом, я запропонував піднятися на гору до замку, і там почати святкувати!!! Пропозиція пішла на ура.

Не́вицький замок — напівзруйнований замок біля села Кам'яниця Ужгородського району Закарпатської області.

Піднялися.

Зайшли на тереторію.

Чомусь були дуже моторошні відчуття.
Відразу гусяча шкіра на руках.

Побродили, походили і втекли.
Якась неймовірна диконеприємна енергетика місця.

Довго не витримали.
Швидко побігли вниз, де продовжили святкування.

Вже потім вичитав, шо та вежа:

це класичний донжон!!!

І ще, Жуль Верн написав свій "Замок в Карпатих" під враженнями Невицького замку...

Зранку була нова дорога, нові мандри...

ПіСі. Так як тоді нічого не фотографували, всі фото взяті з відкритих джерел.

Буде ше...

Ответ

Туристичне Закарпаття

Скоро Новий Рік...

Історія відбувалася під новий 2012 рік.

Зібралася чималенька компанія, купили новорічний тур по Закарпатті, запакувалися в автобус, і в дорогу...

Всі давно дорослі, і зрозуміло, шо коньячком ми почали заряжатися, як тільки минули львівську окружну.

У Львові сніг падає раз на три роки,
то нас випустили на перевалі подивитися диковинку.
Ура, нарешті сніг!!!



Ще година часу і ми оглядаємо першу туристичну перлину:
Палац графів Шенборнів



Пала́ц Ше́нборнів — колишня резиденція та мисливський будинок графів Шенборнів, а з 1946 року — санаторій «Карпати». Розташований у селі Карпати (Мукачівський район, Закарпатська область). Станом на 2011 рік входить до ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Унікальне місце.



Напевно, ви біля нього проїзджали безліч разів.
Збоку магістраль Київ - Чоп.
Зручна парковка, кільканадцять автобусів влазить,
також залізниця, де обов`язково зупиняються всі київські потяги.

Одним словом, зупиняйся і насолоджуйся.

Вражає архітектурна довершеність.
Тішить око естета.
В палаці був і є санаторій.
Він повнісю зберігся до нашого часу.

Дуже чітко запам`ятав слова екскурсовода, в палаці: є 365 вікон (кількість днів у році), 52 кімнати (як у році тижнів) та 12 входів (як у році місяців) і ше скількісь там коминів, і ше скількісь там годинників... і.т.д.

Фоткаю годинники, герби, і біжу за екскурсоводом...



На тереторії є величезний парк.
В ньому молодильне джерело...
кажуть, помитися, попити, загадати бажання...
Все збулося Бігає, регоче, їздить...


Потім локальний зоопарк зі звірюшками,
і чудове озеро з лебедями:



Палац і тереторія прекрасні завжди.

Перед тим я їздив дивитися, як цвітуть сакури.
Раджу всім мандрівникам попасти в той травневий рай:





Не забуваємо, шо в нас новорічна подорож.
Прощаємося з палацом...



і переїзджаємо до наступної новорічної локації...

далі буде...

Ответ

Замок Кохання.

До Нового 2012 Року, залишалося пів дня.
Добре "розігріту" групу туристів, довго ловили, збирали, пакували в автобуси на парковці Палацу Шенборнів.
А попереду була ще така насичена культурна програма.
Після годинного збору, пару хвилин дороги і нова цікава зупинка.



Нам оголосили, що по маршруту ми вже відстаємо мінус дві години, і тому в нас п`ять хвилин подивитися замок і їдемо далі:



Чинаді́ївський за́мок (інша назва — Замок «Сент-Міклош») — пам'ятка архітектури XIV—XIX століть. Розташований у смт Чинадійово, що поблизу міста Мукачево Закарпатської області. Замку надано №1185 (183/0) Державного реєстру національного культурного надбання.
Замок розташований обабіч дороги, що пролягає паралельно автошляху M06. Чинадіївський замок від 2001 року перебуває в концесії у закарпатського художника Йосипа Бартоша.



Ясно, шо не було ніякої екскурсії, ми перекурили, обійшли кругом замок...



І далі в дорогу...

Мені запам`яталася якась дуже спокійна атмосфера тереторії.
Знаю, що замок взяв в аренду місцевий художник,
і навів там порядок.

Так що не проїзджайте при можливості таку цікаву місцину...

Ми поїхали далі, до мого улюбленого замку...
.... Замок Паланок

Пі.Сі. В той момент ніхто нічого не фоткав і всі фото взяті з відкритих джерел...

Ответ

Замок Паланок

... свято наближається, свято наближається, свято наближається...

..... ми поїхали з Ченедійово, до Мукачево...

За декілька хвилин, нас чекає найкращий замок мого життя.
Мукачево.
Замок Паланок змінить уявлення про середньовічну оборону, в кожного туриста.

З першого погляду, я закохався в цей замок.
Довгий підйом, неприступність, велич.
Як би я був полководцем, то десять разів би подумав, чи варто брати цю твердиню.

За́мок Пала́нок (Мука́чівський за́мок) — замок у закарпатському місті Мукачево. Унікальний зразок середньовічної фортифікаційної архітектури з поєднанням різних стилів.

Замок побудований на горі вулканічного походження заввишки 68 м і посідає площу 13 930 кв. м. Точний час заснування замку невідомий, але в документах, які позначаються XI століттям, він уже згадується.



Замок ніколи не взяли силою. Він так і залишився неприступний!!!
вечірня красота

весною вхід в замок виглядає так:


а потім нас зустрінуть безкінчені експозиції...

Верхній ярус, вид на Мукачево:

і орел:

Головна господиня замку Ілона Зріні з сином:

Подільський князь Федір Коріятович:

Величезна музейна експозиція від і до:




знову Ілона Зріні:

Я мушу всюди залісти, переводжу годинник, нехай жиють по київскому часі а не по місному...

І криниця... Вражає...

у скелястій горі був вирубаний 85-метровий колодязь.

А ще є страхітливі підземелля:

аааааааааа


Оглядини замку точно займуть пів дня...

Далі, ми залишили цю чудову перлину Закарпаття...
Поїхали святкувати Новий 2012 рік.
Нас приймали найщедріші угорські господарі...
потім були термальні басейни Берегова,
винно-сирні дигустації...
далі знов горики...
перевали...
оглядові підйоми...
катання на нартах...


Усіх вітаю з прийдешнім Новим Роком,
бажаю форумівцям і їхнім родинам міцного здоров`я,
усіх гараздів,
і мирного неба над головою!

Пі.Сі.
в той день

Вид з гори Гемба 1491 м :

зимового нам настрою:


Пі.Пі.Сі.
Моя улюблена фотка мукачівського замку.
Ходять легенди, що фотохудожник ігор Меліка бігав з драбиною, щоб зродити той шедевр.

Замок Паланок на фоні Боржави.
г. Стій 1681 м

Ответ

Ужгородський Замок.

Сьогодні ми відвідаємо наймальовничніший замок Закарпаття.
Замок на річці Уж, Ужгородський замок.



У́жгородський за́мок — фортифікаційна споруда в Ужгороді (Закарпатська область, Україна). Розташований поруч із центром міста, на вулиці Капітульній. Нині використовується як краєзнавчий музей.


В середині є крутий краєзнавчий музей!



Я в ньому був багато разів.
Він дуже дуже гарний.
Сьогодні буду розказувати особисті історії пов`язані з замком...



Історія авантюрна.
Якось ми їхали поздом в Солотвино. Поїзд в Ужгороді стоїть дуже довго десь до години часу. Я взяв таксо, і ми встигли зганяти до замку і назад на поїзд. Було весело, встигнемо, чи не встигнемо.
Авантюра.



Інша історія. Релаксична.

Я був в відрядженні в Ужгороді.
Поселився в оселі на валах замку.
Це було чудово.
Кожен вечір, я виходив, сідав собі на подвір`ї, і пив пиво, дивився на замок і уявляв, фантазував, локація сприяла.
Враження того часу залишилися назавжди.



Ще одна історія.
Романтична.

В мене є найкращий друг. Нас багато всього пов`зує.
Малими ми спілкувалися, потім разом займалися спортом.

Колись давно, ми були на зборах в Одесі,
нам було по чотирнадцять, падав дощ і був останній день,
ми втекли на море. Стрибали з пірсу. Ну... і він собі зломав шию...
комплементарний перелом сьомого хребця шийного відділу...
То була трагедія.
Цілий рік я ходив його провідувати, бо себе страшенно винив, мені нічого, а він попав.
До наступного літа лікарі його поставили на ноги і мій друг ожив.
Далі було багато поїздок в гори, походів на на концерти.

Друг біолог.
Як закінчилося студенство він перекочував в київський універ. А далі десь в Словаччину в якусь "секретну" лабораторію.

І тут прийшов день Х.

- Тарас, я одружуюся, чекаю тебе вгості в Ужгороді.

Весілля було неймовірне.
Винайнявся цілий готель.
Гості :
родина друга з цілої України.
Друзі львів`яни,
Дружина мадярка, родина з цілої Угорщини,
всі їхні співробітники з лабораторії, словаки, китайці, індуси...
То було шось...

Шлюб який давався на всіх мовах, добре що ксьондз був освічений поліглот...

І різношерсті гості, які дали раду змішатися...
То була бомба, всі перейшли на англійську, ну або на жести...
І всі всіх розуміли...
Та урочистість в замку незабудеться!

Так я відвідав Ужгородський Замок романтично...



Люблю Ужгород, набережна з сакурами, середньовічна архітектура, кафешкі зовсім не подібні до львівських...

Подорожуйте, дорогі форумівці...

Пі.Сі. фото взяте з відкритих джерел...
Пі.Сі.Сі. Мій друг, зараз, провідний світовий мікробіолог, сидить зараз десь в штатах і досліджує віруси...
Коли прилітає в Україну, завжди знаходить час, шоб ми зустрілися...

Ответ

Руїни Закарпаття

Прийшла весна, сонечко пригріло, відступили морози і люті вітри.
Значить час вирушати у мандри.

Ми далі подорожуємо по блаженному Закарпаттю. Сьогодні у нас оглядова екскурсія величних руїн, які все ж таки збереглися до нашого часу.


Середня́нський за́мок — замок, розташований в селищі міського типу Середнє Ужгородського району Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення (№ 195).



Середнянський замок утворює одна чотирикутна башта-донжон (18,6 х 16,5 м), висота якої сягає 20 м, а товщина стін — 2,6 м. Це єдиний замок Закарпаття, в якому в незакінченому виді збереглись риси романського стилю. Нині він хоча по праву й вважається однією з головних пам'яток Закарпаття, перебуває в жалюгідному стані





Середнянський замок утворює всього лиш одна чотирикутна могутня кам'яна башта-донжон — головна й найхарактерніша ланка романської середньовічної твердині, прообразом якої були давньоримські прикордонні сторожові вежі на Рейні та Дунаї.



Спочатку донжон Середнянського замку був триярусним з балковим міжповерховим перекриттям. Кладка стін башти — кам'яна бутова. Для більшої міцності кути башти з зовнішньої боку викладені кам'яними квадратами, а стіни з обох боків акуратно облицьовані відшліфованим каменем, що не тільки підсилювало міцність стін башти, але й значно пом'якшувало суворість споруди. Висота башти сягає 20 метрів, а товщина стін — 2,6 метрів.



Так замок бачать реконструктори:




Королевський за́мок (інша назва — Замок Нелаб «Nyalábvár») — замок на Закарпатті, пам'ятка архітектури національного значення (№ 178). Розташований в смт Королеве (Виноградівський район).



Королевський замок є важливою архітектурною пам'яткою і свідком багатьох подій. Побудований він на горі вулканічного походження. Унікальність цієї гори в тому, що вона відрізана від всіх інших гір, що розміщені довкола, і відстань до найближчої (з боку Копані) не менше 2 км. Сама гора, на якій розташовані руїни замку, має досить солідні розміри: висота — 52 метри, довжина 600 метрів, а ширина — від 100 до 250 метрів у різних місцях.



Основні будівлі замку розташовані на найвищій частині пагорба. Замок споруджений з бутового каменю на вапняковому розчині. У плані — асиметричний, має форму неправильного чотирикутника, пристосованого до нерівностей схилів. Посеред двору — сліди криниці. У південно-західному кутку розташована напівкругла башта. Довжина верхньої частини замку — 57, ширина — 47, висота стін — до 9,6 м. Товщина стін — понад 2 м. До головної споруди прилягає частина укріплень у формі прямокутника зі сторонами 24х32 м. У південно-східній частині пагорба на значній відстані від головних фортечних споруд окремо стоїть сторожова вежа кілеподібної форми у плані. Її роміри 9,65х10,15 м, висота — 6,9 м, товщина стін — 2,65 м. Скеля за вежею прорізана глибоким ровом.






Виногра́дівський замок (інша назва — За́мок Ка́нків) — замок на Закарпатті, пам'ятка архітектури національного значення (№ 177). Розташований на східній околиці міста Виноградова, біля підніжжя Чорної Гори.



Замок мав форму чотирикутника (46,9 x 44,8 м) з масивними квадратними вежами по кутах, мав велику в'їзну браму. П'ята башта була над брамою. У середині замку місцями видно фрагменти проміжних стін. Кажуть, з замку вів у місто підземний хід. Традиційна легенда будь-якої фортеці у Виноградові все ж має під собою деяке підґрунтя: принаймні, хід на довжину 12 метрів було знайдено — а далі наказано його засипати глиною.





До нашого часу споруда дійшла тільки у вигляді руїн, її руйнування продовжується і дотепер, в тому числі місцевими мешканцями. Збереглись лише два фрагменти замку, звідусіль оточені присадибними ділянками та виноградниками. Людська недбалість про історичне минуле свого краю, розкрадала потроху стіни замку. Якщо піднятись до замку, який височить над містом, то донині можна бачити міць його мурів, що від них залишилися лише фрагментами. Є кілька шматків стін із бійницями. Найкраще збереглися стіни та монументальний фундамент каплиці. Вочевидь, на її місці колись була вежа.





Руїни замку неодноразово надихали художників та фотографів, і навіть кінематографістів. Останні ще в радянські часи трохи звільнили кам'яні мури від вікових заростей, зробивши їх декораціями для ряду фільмів — «Злива над полями», «Над Тисою» та знаменитого «Табір іде в небо».



В сучасних фантазіях замок мав такий вигляд:



Бонусне відео:



Ви вже напевно втомилися від такої кількості свіжого весняного повітря і безкінечного тарахкотіння Сатіра...
Час обідати.
Всім смачного...

Буде ще...

Ответ

продовження...

...сьогодні ми завершимо нашу оглядову екскурсію замків Закарпаття.

Бронецький замок

Координати: 48°24′ пн. ш. 23°16′ сх. д.Броне́цький замок — руїни замку в селі Бронька Іршавського району Закарпатської області. Також відомий як угор. Szuhabaranka, угор. Baranka. Це одна з найбільш ранніх середньовічних камяних фортифікацій краю.



Місце для спорудження укріплень було вибрано на вершині крутої скелястої гори Царська, що підноситься на схід від села Бронька. Біля підніжжя гори протікає річка Бронька, яка огинає її з трьох сторін (з півдня, заходу і північного заходу), створюючи своїм руслом петлю, в центрі якої і перебуває замкова гора, відома серед місцевого населення під назвою «Царська» (урочище "Царська гора ").



Пам'ятка визнана непридатною до подальшого археологічного вивчення, оскільки повністю позбавлена культурного шару в результаті проведення як законних, так і незаконних розкопок. Навесні 2008 року в рамках програми Інституту карпатознавства Ужгородського національного університету з вивчення замків Закарпаття була організована археологічна експедиція, яка досліджувала залишки Бронецького замку. У ході обстеження було виявлено безліч слідів «роботи» чорних археологів, які практично повністю знищили культурний шар на більшості ділянках вершини пагорба.







Від замку майже нічого не залишилося.

А так бачать реконструктори колись грізну твердиню:






Ква́сівський за́мок — феодальний замок XII—XIII ст. Побудований у романському стилі, стояв на торговельному шляху з Мармароша в Задунав'я, та контролював сухопутний соляний шлях і вихід із Боржавської долини. Розташований в селі Квасово Берегівського району Закарпатської області, на скелі, висота якої з боку річки Боржави сягає 15 м. З заходу обмежений глибоким ровом. Пам'ятка містобудування та архітектури України національного значення (№ 1113), він також є раннім зразком кам'яного середньовічного оборонного мистецтва Європи.



Площа замку 450 кв.м.

Стіни складені з неотесаного каменю з вкрапленнями цегли. Споруда дійшла до наших днів у руїнах.

Замок - це невелике трикутне в плані укріплення — замковий двір, огороджений з усіх боків кам'яними стінами (сягали 6-метрової висоти та мали товщину до 1,3 м), з круглою вежею (діаметром 9 м, товщина стін до 2 м) у південному куті. Довкола був рів - глибиною 4 мУ східному куті замку був глибокий колодязь, пробитий у скелі. У центральній частині крім криниці виявлено - боковий хід до замку. За припущенням дослідників, найдавнішою частиною комплексу був донжон, до якого спочатку, можливо, примикали дерев'яні стіни, які огороджували замковий двір.



Сьогодні замок перебуває в руїнах. Стіни, які оточували його територію, місцями зруйновані до рівня замкового двору. Оскільки замковий двір припіднятий відносно оточуючої місцевості, то з внутрішнього двору фрагменти стін мають висоту біля трьох метрів, із зовнішнього боку ті самі стіни мають висоту до семи метрів. Кругла замкова башта сильно пошкоджена, частина її стін зруйнована до рівня фундаментів. Слідів внутрішніх замкових споруд не видно. Замчище не забудоване.



а так замок виглядав на початку ХХ ст.:

Хустський замок

Ху́стський за́мок — фортифікаційна споруда, що існувала в XI—XVIII століттях у місті Хусті (Закарпатська область, Україна), пам'ятка архітектури національного значення (№ 210).



На околиці міста Хуста підноситься гора вулканічного походження, на якій в XI—XII ст. збудовано замок-фортецю.



Замок був знищений від удару блискавок під час бурі — одна з них 1766 року попала в порохові склади. Жупанат спробував зберегти замок, почав ремонт, але це виявилося безнадійно. 1773 року імператриця Марія Терезія послала свого сина Йосифа оглянути замок. Він розпорядився перевести гарнізон до Мукачево.

1798 року буря пошкодила останню башту замку. Влада дала місцевій громаді дозвіл розбирати замок на будівельне каміння. 1799 року розібрали східну стіну замку для спорудження католицької церкви та різних офіційних споруд у Хусті.



Нині туристи мають змогу оглядати лише окремі фрагменти колись непереможної твердині.
А так замок бачать реконструктори:





На цьому ми будемо завершувати нашу екскурсію.
Ми покидаємо квітуче Закарпаття.
Зараз нас чекає сиро-винна дегустація і повернення домів.

Пі.Сі. Зараз я готую матеріал про замки Тернопілля.
Хочу описати одну авантюрну історію, як я одним наскоком подивився половину замків області.
Шукаю натхнення.
Ваші коментарі і вподобайки пришвидшать процес.
Ваш Сатір.

.... Буде ше....

Ответ

Давно обещал Тарасу поддержать его в этой теме своими фото, да все никак не мог собраться. Исправляюсь. Мы, конечно, не объездили их в таком количестве, потому что основная их масса находится далеко от нас, но кое где успели засветиться. Комментарии приводить не буду - лучше Тараса этого уже никто не сделает, поэтому просто фото.

Збаражский замок.

































Кстати, большинство замков очень богаты на экспонаты, поэтому демонстрирую лишь какой то жалкий процент от общего количества.

Ответ

Замок-дворец Вишневецких.

Ответ