ранок серпневий туманом оздоблений
на дні філіжанки гіркий оксамит
з божою милістю вже нам пороблено
хліб і розведений спирт

хліб і роздвоєння особистості
спирт і тривога як дар
хтиві потуги без сорому й пристрасті
та незначний гонорар

та незначне просування у просторі
часі і хай йому чорт
зуби мого провидіння загострені
скелі північних фіорд

я йшов би вже звідси змучений стомлений
крихти облиште собі
та пафосно так крокувати прискорено
легше віддатись плавбі.
*******************************************
ПАРТІЯ
"кінь б’є пішака!
кінь б’є пішака!"
голосно кричить він уві сні
молодий місяць схожий на корабель без щогли
зазирає тим часом із темряви у вікно.

вона лагідно проводить долонею по скроні
ніби заспокоюючи не його самого
а русяве неслухняне волосся.

"так не можна
це пастка
за тим можлива ферзева контратака
по діагоналі"
ледве чутно шепоче вона
"хіба не бачиш?"

"саме так
тепер бачу"
погоджується він
і сонними очима
дивиться на підвіконня
де за фіранкою
лежить старезна
злегка порепана від часу
шахова дошка
залита місячним сяйвом
заповнена фігурами
вирізьбленими в готичному стилі.

треба покурити
думає він
треба зварити кави
треба трохи сексу
треба поставити "the Cream"
коли ще Клептон не скурвився
Tales of Brave Ulysses
о, блять, це воно!
треба випити кави
треба випити зубровки
треба випити зеленого чаю
треба ще в’їбати зубровки
треба знайти між сторінками роману
Зеді Сміт "Білі зуби"
закладку з канабісом
треба закрутити косячину
треба жахнути зубровки
треба змінити музло
треба зрештою відкласти цю грьобану шахову партію
якщо її неможливо завершити..
*************************************************
план барбаросса
дрімає паулюс мовчить гудеріан
горять мастила злиті з бетеерів
прийшов священний місяць рамадан
зірвав фіранки покалічив двері

ще під каркасами дерев гудуть хрущі
і брешуть півні тлом прадавніх магів
а десь в макондо падають дощі
щоб буендіа не помер від спраги.
*********************************************
РОМАНС
Я випиваю вас. Такий собі конфуз.
В руках моїх напівпорожній слоїк.
Вустами доторкаюсь ваших вуст,
злиденний раб, нужденний параноїк.

Простіть мені за те, що я мовчав,
лиш дихав вами, всотував стихії.
Я випиваю вас. Таку собі печаль
я легко, але ґречно заподіяв.
*********************************************
ПЕРЕСТУПАННЯ
переступаєш місто – входиш в ліс
стираєш пам’ять – проступає істина
бруківкою андріївський узвіз
нагадує розсипане намисто нам

і аж донизу тягнеться струна
ковток вина доходить аж до серця
на замковій горі прозорі скельця
заламінують наші імена.
******************************************
НЕГОДА
дивись як тьма накрила Виноградар
і люд біжить домів або в корчму
виблискує небесна естакада
гримить і знов ховається в пітьму

літають ластівки все нижче і скоріше
завмер архітектурний барельєф
зелений пес на прізвисько Сід Вішез
на смітнику знервовано блює.
*******************************************
(КВІТНЕВИЙ ЦВІТ) /хорал/
саме тепер коли квітневий цвіт
усе минуле білим-білим вкриє
я ліг на дно бо світ мені набрид
але лиш той в якому ти - повія

а інший він інакший без цноти
але й без зради хоч однакі мари
і там і тут однакові коти
летять в такі ж однакові тартари.
********************************************
(СОН) /майже колискова/
ніч пахне теплою смолою
солодким медом жовтих сот
мені відкрився третій рот
увесь наповнений імлою

спить під каштаном гаутама
накритий стомленим плечем
він скресне вранці й потече
під невідому мені браму.
********************************************
(ПОДОРОЖНЯ)
я довго човгав босоніж
зеленим полем
а стежка різала мов ніж
траву навколо.

вино у торбі й нікотин
далеким друзям
багато їх, а я один
без Бога в пузі.

вони чатують вже півдня
бліді від спраги
я ж, далебі, не мав коня
і був не магом.

пірнуло сонце за межу
«бувай до завтра»
так, промовляючи, кажу
аж бачу раптом

на лузі, там, біля ріки
стоять намети
і пляшуть ватри язики
хвости комети.
**********************************************
ЗЕМЛЯ
пливе мов корабель без щогли
по небу місяць молодий
серед космічної води
що розіллялась морем чорним.

чумацький шлях – бліда рілля
і невідомий зодіак
а я лежу собі навзнак
я спрагла без дощу земля.
*********************************************
тривожний погляд
нестерпна тиша
надія квола.

старий годинник
повільно лічить
за колом коло.

тремтить у грудях
можливо серце
можливо глина.

що з нами буде?
тепер
сьогодні
через хвилину?
***********************************
ЩУР І МАТРОС
щур, що біжить з тонучого фрегата
ковзається забльованими мокрими сходами
озираючись у пошуках вільного човна
вгризається гострими зубами і кігтями в дерев’яну палубу
аби зачіпитись
перевести подих
залишитись непоміченим
він крутить головою наче птах
хапає пащею вологе повітря
ще мить і втеча...

"ось де ти, казкова потвора!"
піднімає його за хвіст незле п’яний матрос
"міф розвіяно
ходімо в мою каюту
і помремо, курва, як справжні морські вовки".
*********************************************
пальто
мене могли пов’язати ще там
восени
білоруські прикордонники
чи підстрелити
я біг лісом без жодних документів
у напрямку Гомеля
пожовкле листя нагадувало квітневі верлібри
писані в стіл
писані вночі
олівцем темно-зеленого кольору
ти спала
і я запам’ятав твої вії
посмішку крізь сон
приємне на дотик волосся
з трохе рудим відтінком
схожим на осінній падолист
адже осінь
вона зовсім не золота
як про то писали радянські поети
вона гостра
крива
і блискуча
немов білоруський ятаган
котрим я порубав прикордонних псів
напередодні диверсії
бо мав придбати собі чорне пальто
а ти не мала нічого проти
лише зварила мені зранку чорну каву
і я випив два горнятка.
******************************************
МОСТИ
Спалювати за собою мости
доволі складна справа
потребує певних навичок
потребує певного клопоту
потребує певного душевного стану
потребує певної кількості
природних та хімічних
антидепресантів

Але маючи навіть повний
джентльменський набір під рукою
на тебе чекає підстава
може статися так
шо конструкція мосту
тобі не по зубам
занадто слабким від нестачі кальцію
згодом врешті-решт
закінчуються сірники для підпалу
а каркас все ще виглядає
могутнім і непорушним

Саме магічна складність справи
вабить нас розпалювати вогнище
ще
і ще...
******************************************
Каштанка і Муму
1.
можливо гостре жало у джмелів
щось значить на підніжках лету
стоїть в траві по самий лікоть хлів
шаліє дід: "карєту мнє карєту!"

а ти йому: "шо лєрмонтова чтиш?"
бо хулі чтити зрештою на ганку
кульбаба зріє вишня і гашиш
і спить у буді чеховська каштанка.

2.
вмирати треба лише тих
кому земля як вовчий жмих
кому повітря не вино
а небо сіре полотно

бо жити правильно не так
сльоза їдка як аміак
душа червоним кумачем
лякає карму за плечем

молитись можна і німим
слова молитви лише дим
муму з прозорої води
не відведи не відведи.
***************************************
НАВРОЧИЛИ
1.
наврочили - я брагу замісив
із діжки пахло яблуневим спасом
повітрям плавали розхристані пегаси
симаргли виноградної лози

не привиди не тіні але хто
створив цей затишок що навіть трохи млосно
ти посміхнулась і твоїм волоссям
накрився драп вчорашнього пальто.

2.
в дніпротауні тихо лиш цвинтарем ходить коса
лише стеляться оси уздовж арматури каштанів
потойбічні кентаври на клумбах чекають вівса
потойбічний професор зшиває мізки ветеранів

майорять прапори над пустими бруківками площ
десь кирпато живуть розчинившись за стінами риби
з неба кришаться хмари то лається мжичкою дощ
раптом так захотілось але певно мене не взяли би.
*************************************************
КЛЯТВА ПІОНЕРА
з мене сповзає тінь динозавра
з мене сповзає тінь павука
може це осінь
може це карма
просто можливо хвороба така

є-два є-чотири
моя артеміда
діжка з портвейном
мій діоген..

Ответ

Сильно. Это всё твоё?Почти Селенджер Остальное позже вечером почитаю)))

Ответ

Оці два, як по мені, так взагалі ШЕДЕВРИ Слава! Браво Приємно вразив

Ответ

Юкк, ну да, моё))

Yuris44, дякую, друже.. атору це завжди приємно чути, як не крути))

Ответ

це теж мій олюблений вірш.. там аллюзии на колумбийские Сто лет одиночества Габриэля Гарсиа Маркеса.. такое

Ответ